Слава Ісусу Христу! Мене звати Тимощук Андрій Миколайович.

Народився 17.07.1983р. у с.Лошнів, Теребовлянського району,Тернопільської області. У ранньому дитинстві ми з батьками і братом переїхали в м.Тернопіль. Я ріс як більшість діток того часу. Мене рано відали в садок, бо батьки працювали. Сім’я була благополучна, нестатку ми , діти, практично не відчували, бо батьки зі всіх сил старались, щоб ми з братом мали все необхідне. Після садка, я навчався у 20-ій школі. До класу 5-го я вчився непогано, займався футболом. Вже тоді в нас утворилося  своє  угрупування , яке «подружилось» із сигаретами, легким алкоголем і поганою поведінкою. Моя успішність різко знизилась. У 7-му класі, я перший раз спробував легкий наркотик, і він мені сподобався. Час від часу я покурював коноплю. 

Після 8 класу пішов спец-клас по футболу. Потім я провчився ще 1 рік в ПТУ-1 і 3 роки в Галицькому коледжі, де здобув середню спеціальну освіту ,,Фінанси”. У коледжі я помітив, що з моїм другом щось  відбувається, і в один день я сказав,  що йду з ним, хоч він і був проти цього. Ми пішли до нашого знайомого, де я вперше попробував тяжкий наркотик – ширку. Мені ще не було16 років. Тоді я дізнався, що всі мої близькі друзі знайомі з цим вже давно. Але колотись мені не сподобалось: шприци, під’їзди, кров і т.д. Я зупинився з цим на років 10 -12. Хоча за цей час я перепробував всі наркотики, які були в Тернополі, і які не треба було колоти. Одружився я у 20 років, потім народився син. Проживаючи з дружиною, я не змінив своїх звичок: друзі, нічні ,,гастролі”, крадіжки, дискотеки, наркотики. Після 5 років сімейного життя, не було жодних змін, і ми розлучились. Тоді ми жили в Борщові, де я почав знову колотись, але цього разу серйозно і надовго. Футбольну кар’єру закінчив за місцевий фк Борщів, хоч їздив на змагання фіналу України за м.Тернопіль. Повернувшись у Тернопіль, продовжував вживати наркотики, крав, і з’явились проблеми з поліцією, але завдяки батькам і грошам, у в’зницю я не потрапив. Одного разу я зустрів свого колишнього товариша, Гурика В., і він мені сказав, що пора змінювати своє життя, їхати у реабілітаційний центр.

На той час багато мої знайомих, колишніх наркоманів, пройшовши реабілітацію, змінились самі і кардинально змінили своє життя. Я вирішив, що треба поїхати, може «спригну», бо перепробувавши до того багато різних варіантів, мені нічого не вдалося. У мене було бажання, тому що друга дружина хотіла йти від мене, батьки відвернулись, бо не знали, що зі мною робити, а про друзів і говорити нема що, вони мене викреслили зі свого життя вже давно. Поїхавши у центр, я почав усвідомлювати, що це єдиний шанс на зміни. Я просто довірився Господу. З початку реабілітації Він робив чудеса в моєму житті, про які я навіть не встигав просити в молитві, Він їх втілював у реальність. Моє життя змінилось. До мене повернулись всі люди, які свого часу відвернулись і забули про мене. Після реабілітації, Бог, через наставника, благословив мене роботою, довірив служіння залежним у центрі. Я став членом церкви «Любов і зцілення». ДЯКУЮ ГОСПОДУ ІСУСУ ХРИСТУ, ЗА НОВЕ ЖИТТЯ!!!